ЛОГО

Детальнiше...

У Х В А Л А

Про відмову у прийнятті до розглядання скарги громадянина Корольова Івана Ігоревича про перевірку конституційності статті 23 Закону Придністровської Молдавської Республіки від 5 травня 2000 року № 292-3  «Про загальну військову повинність і військову службу»

15 жовтня 2009 року                                                                      місто Тирасполь

Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки у складі: головуючого – заступника Голови Конституційного суду Гараги В.І., суддів – Кабалоєва О.К., Карамануци В.І. Ляхової М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні питання про прийняття до розгляду скарги громадянина Корольова Івана Ігоревича про перевірку конституційності статті 23 Закону Придністровської Молдавської Республіки від 5 травня 2000 року № 292-3  «Про загальну військову повинність і військову службу».

Заслухавши у судовому засіданні головуючого -  заступника Голови Конституційного суду Придністровської Молдавської Республіки Гараги В.І., який представив висновок судді Карамануци В.І., який проводив відповідно статті 48 Конституційного закону  Придністровської Молдавської Республіки «Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки» попереднє вивчення звернення, Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки

установив:

1. Громадянин Корольов І.І. відповідно пункту 3 статті 87 Конституції Придністровської Молдавської Республіки і підпунктом в) частини першої статті 9 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки «Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки» звернувся до Конституційного суду Придністровської Молдавської Республіки зі скаргою  на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Як зазначено у скарзі, 9 жовтня 2008 року Бендерський міський суд визнав Корольова Івана Ігоревича винним у здійсненні злочину, який передбачений статтею 325 Карного кодексу Придністровської Молдавської Республіки і призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі терміном на один рік умовно.

Суд постановив, що Корольов І.І. відмовився від призову на військову службу у зв’язку з релігійними переконаннями і згоден проходити альтернативну службу. Суд кваліфікував дії підсудного за статтею 325 Карного кодексу Придністровської Молдавської Республіки як відхилення від призову на військову службу за браком законних підстав для звільнення від цієї служби.

Заявник вважає, що норма статті 325 Карного кодексу Придністровської Молдавської Республіки є відсильною, тому що не вказує на законні підстави для звільнення від військової служби. Підстави для звільнення від військової служби передбачені статтею 23 Закону Придністровської Молдавської Республіки «Про загальну військову повинність і військову службу». Корольов І.І. вважає, що Бендерський міський суд застосував даний закон, зазначивши у вироку, що він не мав законних підстав для звільнення від військової служби, які передбачені статтею 23 Закону Придністровської Молдавської Республіки «Про загальну військову повинність і військову службу».

Судова колегія з карних справ Верховного суду Придністровської Молдавської Республіки вирок Бендерського міського суду щодо Корольова Івана Ігоревича залишила без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Громадянин Корольов І.І. вважає, що стаття 23 Закону Придністровської Молдавської Республіки «Про загальну військову повинність і військову службу» у частині, що не передбачає звільнення від призову на військову службу у зв’язку з проходженням альтернативної служби, суперечить статті 30 Конституції Придністровської Молдавської Республіки, порушує його права і свободи як громадянина.

Заявник вважає, що держава зобов’язана передбачити як одну з підстав для звільнення від призову на військову службу проходження альтернативної громадянської служби і сам інститут громадянської альтернативної служби.

Громадянин Корольов І.І. просить визнати статтю 23 Закону Придністровської Молдавської Республіки «Про загальну військову повинність і військову службу» у частині, що не передбачає звільнення від призова на військову службу у зв’язку з проходженням альтернативної служби, не відповідною статтям 16, 18 і 30 Конституції Придністровської Молдавської Республіки.

2. Розгляд скарг громадян про порушення прав і свобод людини і громадянина, що виникли внаслідок застосування закону, нормативного акта, відповідає повноваженням Конституційного суду, які передбачені пунктом 3 статті 87 Конституції Придністровської Молдавської Республіки і підпунктом в) частини першої статті 9 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки «Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки».

Згідно зі статтями 102, 103 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки «Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки» Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки за скаргами громадян і на запити судів перевіряє конституційність закону, нормативного акта, який застосовано або належного до застосування у конкретній справі, розгляд якої завершено чи розпочато у суді чи іншому органі, який застосовує закон, нормативний акт. Це свідчить, що перевірка конституційності закону, нормативного акта за скаргами на порушення конституційних прав і свобод не може бути здійснена, якщо закон, нормативний акт не застосовано у конкретній справі або належним чином не встановлено, що вони мають бути застосованими.  Звертаючись у Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки зі скаргою на порушення своїх конституційних прав і свобод, громадянин повинен подати копію офіційного документа, якій підтверджує застосування чи можливість застосування закону, нормативного акта, у його конкретній справі.

Громадянин Корольов І.І. на ствердження застосування  у його справі оспорюваної норми послався на вирок Бендерського міського суду і на ухвалу судової колегії з карних справ Верховного суду Придністровської Молдавської Республіки, копії яких подав до Конституційного суду Придністровської Молдавської Республіки. Проте, ні з цих рішень, ні з інших документів, що були подані заявником, не випливає, що оспорюваний нормативний акт був до нього застосований.

 При розгляді справи і винесенні рішення Бендерський міський суд застосував норми карного, а також норми процесуального права. Касаційна інстанція визнала законним і обґрунтованим висновок суду. Корольов І.І. не відноситься до жодної категорії осіб оспорюваної у статті, що не підлягають призову на військову службу у мирний час. До створення  інституту альтернативної громадянської служби само по собі небажання проходити військову службу через намагання попасти на альтернативну громадянську служу не впливає на законність його призову і карно-правову оцінку спроб ухилитися від проходження військової служби під таким приводом. Посилання у судовому рішенні на оспорюваний нормативний акт  зумовлена лише необхідністю оцінки дій І.І. Корольова: ухилення від призову на військову службу при відсутності законних підстав для звільнення від цієї служби. Саме по собі посилання у рішенні суду на положення оспорюваної норми не означає, що ця норма застосовувалась судом до громадянина.

Таким чином, оскільки оспорюваний нормативний акт не було застосовано у конкретній справі, скарга громадянина Корольова І.І. не відповідає критерію допустимості. Згідно з  пунктом б) частини першої статті 50 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки «Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки» у випадку, якщо звернення не є допустимим, Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки ухвалює відмовити у прийнятті звершення до розгляду.

3. Згідно зі статтям 47 і 48 Конституції Придністровської Молдавської Республіки здійснення прав і свобод невіддільно від виконання  громадянином і людиною своїх обов’язків перед суспільством і державою. Захист Придністровської Молдавської Республіки – священний обов’язок для кожного. Законом встановлено загальну військову повинність.

Правове регулювання у галузі загальної  військової повинності і військової служби з метою реалізації громадянами конституційного обов’язку щодо захисту Придністровської Молдавської Республіки здійснюється Законом Придністровської Молдавської Республіки «Про загальну військову повинність і військову службу». Згідно з пунктом 5 статті 1 цього Закону звільнення від виконання військового обов’язку здійснюється тільки на підставах, що передбачені цим Законом. Категорії громадян, які звільняються від призову на військову службу або не підлягають призову на військову службу, оговорені у статті 23 згаданого Закону.

Як випливає із скарги, громадянин  Корольов І.І. вбачає неконституційність статті 23 Закону Придністровської Молдавської Республіки «Про загальну військову повинність і військову службу» з причини відсутності у ній підстави для звільнення від військової служби у зв’язку з проходженням альтернативної служби. Заявник вважає, що держава зобов’язана передбачити як одну з підстав для звільнення від призову на військову службу проходження альтернативної громадянської служби і сам інститут громадянської служби.

Проте вирішення цього питання неможливе без доповнення і зміни діючих норм Закону Придністровської Молдавської Республіки «Про загальну військову повинність і військову службу», що є прерогативою законодавця і не входить до компетенції Конституційного суду Придністровської Молдавської Республіки, яка визначена статтею 87 Конституції Придністровської Молдавської Республіки і статтею 9 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки «Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки». Не належить до компетенції Конституційного суду Придністровської Молдавської Республіки і оцінка доцільності введення у Придністровській Молдавській Республіці інституту громадянської альтернативної служби. Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки вирішує виключно питання з права. Питання про розширення чи звуження кола осіб, які звільняються від призову на військову службу, належить виключно до компетенції законодавця, який на підставі підпункту д) статті 62 Конституції Придністровської Молдавської Республіки вправі вносити зміни і доповнення у чинне законодавство. Отже, розв’язання поставленого заявником питання є непідвідомчим Конституційному суду Придністровської Молдавської Республіки.

На підставі вищевикладеного, Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки дійшов висновку, що у прийнятті до розгляду скарги громадянина Корольова І.І. належить відмовити, тому що вона не відповідає критерію допустимості і вирішення поставлених у ній питань Конституційному суду Придністровської Молдавської Республіки є непідвідомчим.

Керуючись підпунктами а) і б) частини першої статті 50, частинами першою і третьою статті 78, частиною першою статті 85, статтями 102 і 103 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки «Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки», Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки

ухвалив:

1. Відмовити у прийнятті до розгляду скарги громадянина Корольова Івана Ігоревича про перевірку конституційності статті 23 Закону Придністровської Молдавської Республіки від 5 травня 2000 року №292-3 «Про загальну військову повинність і військову службу» через невідповідність критерію допустимості і неподвімчості Конституційному суду Придністровської Молдавської Республіки поставлених у звернені питань.

2. Ця Ухвала Конституційного суду Придністровської Молдавської Республіки є остаточною, не підлягає оскарженню і набуває чинності негайно після її оголошення.

3. Цю Ухвалу опублікувати у «Збірнику актів законодавства Придністровської Молдавської Республіки», газеті «Придністров’я» і «Віснику Конституційного суду Придністровської Молдавської Республіки».

Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки

13-О / 09




|Становлення i дiяльнiсть |Правовi основи |Склад |Рiшення|
|Апарат |Новини |Публiкацii |Фотоархiв|
|Контакти |Лiнки |Початок |Пошук|
|Актуальна пoдiя|