ЛОГО

Детальнiше...

У Х В А Л А

про відмову в прийнятті до розгляду скарги громадянина Мірошниченко Дмитра Євгеновича про перевірку конституційності частини другої підпункту г) статті 2 Закону Придністровської Молдавської Республіки "Про акцизи"

3 березня 2011 року                                                                                            місто Тирасполь

Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки у складі: головуючого – Голови Конституційного суду Кабалоєва О.К., суддів – Гарага В.І., Карамануци В.І., Ляхової М.І., Стародуба М. І.,

за участю представника заявника Халюк А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні питання про прийняття до розгляду скарги громадянина Мірошниченко Д. Є. про перевірку конституційності частини другої підпункту г) статті 2 Закону Придністровської Молдавської Республіки "Про акцизи".

Заслухавши в судовому засіданні головуючого – Голову Конституційного суду Кабалоєва О.К., який представив висновок судді Карамануци В.І., який проводив згідно зі статтею 48 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки "Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки" попереднє вивчення звернення, Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки

встановив:

1. Громадянин Мірошниченко Д.Є. звернувся до Конституційного суду Придністровської Молдавської Республіки зі скаргою на порушення конституційних прав і свобод людини, що виникло в результаті застосування Тираспольським міським судом частини другої підпункту г) статті 2 Закону Придністровської Молдавської Республіки "Про акцизи". Згідно з нормою, що заперечується, суми акцизів з імпортованих на територію Придністровської Молдавської Республіки товарів, перерахованих у Додатках № 1, № 2 Закону, вносять до бюджету фізичні особи, що ввозять підакцизний товар, за винятком переліку неоподатковуваних обсягів товарів, зазначених у додатку № 4 Закону.

Із скарги й представлених документів випливає, що при перетинанні митного поста "Первомайськ" заявник на вимогу працівників Державного митного комітету Придністровської Молдавської Республіки письмово задекларував куплений їм у Республіці Україна для особистих потреб телевізор з розміром екрана діагоналлю 120 сантиметрів, сплатив акциз і збір за митне оформлення.

Згодом дії працівників Державного митного комітету Придністровської Молдавської Республіки заявник оскаржив у суді міста Тирасполя, заперечуючи законність отримання з нього грошей у вигляді акцизу й збору за митне оформлення.

30 серпня 2010 року Тираспольським судом винесено рішення про відмову громадянинові Мірошниченко Д.Є. у задоволенні скарги. Ухвалене рішення заявник оскаржив у касаційному порядку. Ухвалою Судової колегії з цивільних справ Верховного суду Придністровської Молдавської Республіки від 14 жовтня 2010 року касаційна скарга залишена без задоволення, а судове рішення – без зміни. З ухваленими рішеннями заявник не згодний і вважає, що при ввозі на територію Придністровської Молдавської Республіки телевізора для особистого користування він не повинен був сплачувати податок і митний збір. Заявник стверджує, що суд, ґрунтуючись на частині другий підпункту г) статті 2 Закону Придністровської Молдавської Республіки "Про акцизи", ухвалив необґрунтоване й незаконне рішення.

На думку заявника, частина друга підпункту г) статті 2 Закону Придністровської Молдавської Республіки "Про акцизи" суперечить статті 131 і частині другій статті 218 Митного Кодексу Придністровської Молдавської Республіки, а також Положенню "Про декларування товарів, переміщуваних фізичними особами через митний кордон Придністровської Молдавської Республіки", затвердженому Наказом Голови Державного митного комітету від 27 травня 2002 року № 196. Це протиріччя він убачає в тому, що митне законодавство, на відміну від заперечуваної норми, не передбачає оплати акцизу й збору за митне оформлення при переміщенні через митний кордон товарів для особистого користування. Відсутність однакового законодавчого регулювання суспільних відносин не відповідає вимогам підпункту е) пункту 2 статті 62 Конституції Придністровської Молдавської Республіки. Заявник уважає, що протиріччя законів з нормативними правовими актами, що регулюють відносини, пов'язані з переміщенням товарів через митний кордон Придністровської Молдавської Республіки, призвело до ухвалення незаконного судового рішення, що порушує його конституційні права, передбачені статтями 37 і 46 Конституції Придністровської Молдавської Республіки.

Враховуючи викладене, заявник просить визнати частину другу підпункту г) статті 2 Закону Придністровської Молдавської Республіки "Про акцизи" у взаємозв'язку зі статтями 131 і 218 Митного Кодексу Придністровської Молдавської Республіки й підпунктом б) пункту 15 Положення "Про декларування товарів, переміщуваних фізичними особами через митний кордон Придністровської Молдавської Республіки", затвердженого Наказом Голови Державного митного комітету Придністровської Молдавської Республіки від 27 травня 2002 року № 196, не відповідною вимогам статей 37, 46, а також підпункту е) пункту 2 статті 62 Конституції Придністровської Молдавської Республіки.

2. Розгляд скарг громадян на порушення прав і свобод людини й громадянина, що виникли в результаті застосування закону, нормативного акту, відповідає повноваженням Конституційного суду, які передбачені пунктом 3 статті 87 Конституції Придністровської Молдавської Республіки й підпунктом в) частини першої статті 9 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки "Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки". Згідно зі статтями 102, 103 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки "Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки" громадянин має право звернутися до Конституційного суду зі скаргою на порушення своїх конституційних прав і свобод законом, нормативним актом, і така скарга визнається припустимою, якщо законом, нормативним актом, що заперечується, застосованим або підлягаючим застосуванню в справі заявника, безпосередньо зачіпаються його конституційні права і свободи. До скарги громадянина на порушення його конституційних прав і свобод повинна додаватися копія офіційного документа, що підтверджує застосування або можливість застосування такого закону, нормативного акту при розв’язанні конкретної справи. Проте такий офіційний документ до скарги не доданий.

Заявник стверджує, що нормативний акт, що заперечується, застосовано безпосередньо в його конкретній справі, на підтвердження чого додає до скарги копію рішення суду міста Тирасполя. Тим часом, із представлених документів не випливає, що заперечувана норма була застосована судом у справі заявника. Згідно з рішенням суду міста Тирасполя в задоволенні скарги громадянина Мірошниченко Д.Є. на дії посадових осіб Державного митного комітету Придністровської Молдавської Республіки відмовлено. При ухваленні цього рішення суд не стягував з заявника акциз і збір за митне оформлення. Посилання на заперечувану норму в судовому рішенні обумовлено необхідністю оцінки доводів скарги заявника на дії посадових осіб Державного митного комітету Придністровської Молдавської Республіки. Отже, скарга заявника не відповідає вимогам Конституційного закону Придністровській Молдавській Республіки "Про Конституційний суд Придністровській Молдавській Республіки", згідно з яким скарга може бути визнана допустимою.

3. За змістом частини першої статті 102 і підпункту а) статті 103 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки "Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки" скарга до Конституційного суду Придністровської Молдавської Республіки на порушення конституційних прав і свобод визнається допустимим засобом захисту лише за умови, що заперечуваний закон торкається конституційних прав і свобод громадян. Тільки в таких випадках позбавлення неконституційних приписань юридичної чинності є необхідним і адекватним способом для усунення порушень. У скарзі стверджується, що заперечувана норма не відповідає статтям 37, 46, а також підпункту е) пункту 2 статті 62 Конституції Придністровської Молдавської Республіки. Проте, як випливає зі скарги й доданих до неї документів, заперечувана норма не зачіпає безпосередньо конституційні права і свободи громадян, на порушення яких указує заявник.

Стаття 37 (частини перша, друга) Конституції Придністровської Молдавської Республіки гарантує кожному право власності, що включає в себе правоможність користування, володіння й розпорядження майном. Це положення варто розглядати в системному зв'язку з частиною третьою зазначеної норми, згідно з якою ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як за рішенням суду. Стаття 46 Конституції Придністровської Молдавської Республіки гарантує кожному судовий захист його прав і свобод, право оскарження в суді незаконних рішень і дій державних органів, посадових осіб, громадських об'єднань. Підпункт е) пункту 2 статті 62 Конституції закріплює положення про те, що Верховна Рада Придністровської Молдавської Республіки за допомогою ухвалення законодавчих актів здійснює законодавче регулювання питань, що вимагають однакового рішення й застосування на території Придністровської Молдавської Республіки.

Норма, що заперечується, не торкається конституційного права власності, оскільки не встановлює підстави позбавлення власника майна без рішення суду й взагалі позбавлення власності. Згідно зі статтею 52 Конституції Придністровської Молдавської Республіки кожнен зобов'язаний платити податки й місцеві збори, установлені законом. Отже, сплата податку означає не позбавлення власності, а виконання встановленого законом обов’язку. Оскільки акциз являє собою вид податку, то його сплата – це виконання встановленого законом обов'язку. Норма, що заперечується, не зачіпає і конституційного права на судовий захист, оскільки не перешкоджає за своїм змістом реалізації цього права, що й підтверджується доданими до скарги матеріалами. Заявник оскаржив дії посадових осіб Державного митного комітету Придністровської Молдавської Республіки в суді, а потім у касаційній інстанції, тобто повною мірою реалізував своє право на судовий захист. Посилання заявника на невідповідність положення частини другої підпункту г) статті 2 Закону Придністровської Молдавської Республіки "Про акцизи" підпункту е) пункту 2 статті 62 Конституції Придністровської Молдавської Республіки не дає підстав для прийняття його скарги до розгляду, оскільки в зазначеній конституційній нормі права і свободи громадянина безпосередньо не закріплені.

Таким чином, за змістом статті 102 і підпункту а) статті 103 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки "Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки" скарга громадянина Мірошниченко Д.Є. про перевірку конституційності частини другої підпункту г) статті 2 Закону Придністровської Молдавської Республіки "Про акцизи" не відповідає критерію допустимості.

4. Заявник уважає, що суд при винесенні рішення, ґрунтуючись на частині другій підпункту г) статті 2 Закону Придністровської Молдавської республіки "Про акцизи", ухвалив необґрунтоване й незаконне рішення. Таким чином, заявник не стільки заперечує норму закону, скільки ухвалене судом рішення з його справи. Тим самим заявник, звертаючись до Конституційного суду, має на меті перегляд ухваленого рішення. Проте перевірка законності й обґрунтованості ухвалених судових рішень, установлення фактичних обставин справи не входить до компетенції Конституційного суду Придністровської Молдавської Республіки. Згідно з частиною третьою статті 9 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки "Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки" Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки при здійсненні конституційного судочинства утримується від установлення й дослідження фактичних обставин у всіх випадках, коли це входить до компетенції інших судів або інших органів. Отже, у цій частині скарга громадянина Мірошниченко Д.Є. не відповідає вимогам Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки, оскільки розв’язання поставленого в зверненні питання не є підвідомчим Конституційному суду Придністровської Молдавської Республіки.

5. На думку заявника, має місце протиріччя частини другої підпункту г) статті 2 Закону Придністровської Молдавської Республіки "Про акцизи" зі статтею 131 і частиною другою статті 218 Митного Кодексу Придністровської Молдавської Республіки, а також Положенням "Про декларування товарів, переміщуваних фізичними особами через митний кордон Придністровської Молдавської Республіки", затвердженим Наказом Голови Державного митного комітету від 27 травня 2002 року № 196. Заявник уважає, що протиріччя законів з нормативними правовими актами, що регулюють відносини, пов'язані з переміщенням товарів через митний кордон Придністровської Молдавської Республіки, призвело до ухвалення незаконного судового рішення, що порушує його конституційні права. Однак усунення подібного роду протиріч у випадку їхнього виявлення не входить до компетенції Конституційного суду Придністровської Молдавської Республіки, що визначено статтею 87 Конституції Придністровської Молдавської Республіки й статтею 9 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки "Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки". Отже, у цій частині скарга громадянина Мірошниченко Д.Є. не відповідає вимогам Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки "Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки", оскільки розв’язання поставленого в зверненні питання не є підвідомчим Конституційному суду Придністровської Молдавської Республіки.

На підставі вищевикладеного Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки доходить висновку, що скарга громадянина Мірошниченко Д.Є. не може бути прийнята до розгляду Конституційним судом Придністровської Молдавської Республіки, оскільки не відповідає критерію допустимості й підвідомчості.

Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки згідно з підпунктами а) і б) частини першої статті 50 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки "Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки" ухвалює рішення про відмову в прийнятті звернення до розгляду у випадку, якщо звернення згідно з вимогами цього Конституційного закону, не є допустимим і підвідомчим Конституційному суду Придністровської Молдавської Республіки.

Керуючись підпунктами а) і б) частини першої статті 50, статтями 78, 84, 85, 102, 103 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки "Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки", Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки

ухвалив:

1. Відмовити в прийнятті до розгляду скарги громадянина Мірошниченко Дмитра Євгеновича про перевірку конституційності частини другої підпункту г) статті 2 Закону Придністровської Молдавської Республіки "Про акцизи" через невідповідність критерію допустимості й підвідомчості.

2. Ця Ухвалу Конституційного суду Придністровської Молдавської Республіки є остаточною, оскарженню не підлягає й набуває чинності негайно після її проголошення.

3. Ця Ухвала підлягає опублікуванню в «Збірнику актів законодавства Придністровської Молдавської Республіки», газеті «Придністров’я» й «Віснику Конституційного суду Придністровської Молдавської Республіки»

Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки

№ 01 – О / 11




|Становлення i дiяльнiсть |Правовi основи |Склад |Рiшення|
|Апарат |Новини |Публiкацii |Фотоархiв|
|Контакти |Лiнки |Початок |Пошук|
|Актуальна пoдiя|