ЛОГО

Детальнiше...

  В И З Н А Ч Е Н Н Я

про відмову в прийнятті до розгляду скарги громадянки Діденко Надії Георгіївни про перевірку

конституційності статті 239 Цивільного кодексу Придністровської Молдавської Республіки

13 грудня 2007 року                                                                                   місто Тирасполь

Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки в складі: головуючого – Голови Конституційного суду Грігор'єва В.А., суддів – Гарага В.І., Кабалоєва О.К., Карамануци В.І., Ляхової М.І., Мальської Л.Г.

за участю заявника Діденко Н.Г. і представника заявника Вихованець І.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні питання про прийняття до розгляду скарги громадянки Діденко Н.Г. про перевірку конституційності статті 239 Цивільного кодексу Придністровської Молдавської Республіки.

Заслухав в судовому засіданні головуючого – Голову Конституційного суду Грігор'єва В.А., який представив висновок судді Карамануци В.І., що проводив відповідно до статті 48 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки «Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки» попереднє вивчення звертання, Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки

установив:

1. Відповідно до пункту 3 статті 87 Конституцій Придністровської Молдавської Республіки громадянка Діденко Надія Георгіївна звернулася до Конституційного суду Придністровської Молдавської Республіки із скаргою про порушення прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 24, 26, 42 Конституції Придністровської Молдавської Республіки, що виникло в результаті застосування в її справі статті 239 Цивільного кодексу Придністровської Молдавської Республіки.

Як виходить з матеріалів скарги, 5 червня 2007 року Тираспольський міський суд розглянув в судовому засіданні цивільну справу за позовом Дашукової Є.Г. до Діденко Н.Г. про визнання недійсним Свідоцтва про державну реєстрацію права власності на домоволодіння, про усунення перешкод в користуванні житловим будинком. Проаналізувавши і оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, Тираспольський міський суд прийшов до висновку про обгрунтованість заявлених вимог і необхідності їх задоволення у повному обсязі. Керуючись пунктами 1 і 2 статті 239 Цивільного кодексу Придністровської Молдавської Республіки, суд визнав недійсною реєстрацію права власності на самовільно зведені будови Діденко Н.Г. Суд визнав також недійсним Свідоцтво про державну реєстрацію права власності, видане на ім'я Діденко Н.Г., і зобов'язав її провести знос самовільно зведених будов у вигляді гаража, госпблока на другому поверсі і підвалу.

Заявник вважає, що застосована в її справі стаття 239 Цивільного кодексу Придністровської Молдавської Республіки не відповідає статтям 24, 26, 42 Конституції Придністровської Молдавської Республіки. У скарзі заявник виклав свою позицію з поставленого ним питання і її правове обгрунтування з посиланням на відповідні норми Конституції Придністровської Молдавської Республіки.

Так, на думку громадянки Діденко Н.Г., стаття 239 Цивільного кодексу Придністровської Молдавської Республіки не відповідає Конституції Придністровської Молдавської Республіки унаслідок відсутності в ній однозначно трактуючих підстав зносу самовільної споруди і неврегульованості процедури зносу, зокрема з питання, хто може бути позивачем в суді з вимогою про знос. Це, на її погляд, створює грунт для зловживань, які порушують гарантовані Конституцією Придністровської Молдавської Республіки (статті 24, 42) права на житло, особисту|особову| і родинну таємницю, захист від втручання в приватне життя, у тому числі і зловживань в суді. А іноді, як в її випадку, і зловживань, що порушують конституційні гарантії держави по захисту сім'ї і дитинства, обумовлені статтею 26 Конституцій Придністровської Молдавської Республіки.

Заявник просить визнати статтю 239 Цивільного кодексу Придністровської Молдавської Республіки не відповідною Конституції Придністровської Молдавської Республіки, а саме – статтям 24, 26, 42.

2. Згідно із статтею 87 (пункт 3) Конституцій Придністровської Молдавської Республіки і статтею 9 (підпункт в) частини першої) Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки «Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки» Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки розглядає скарги громадян на порушення прав і свобод людини і громадянина, яке виникло в результаті застосування закону, нормативного акту. Конкретизуючи дані положення, Конституційний закон Придністровської Молдавської Республіки «Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки» передбачає, що при цьому Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки вирішує винятково питання права і при здійсненні конституційного судочинства утримується від встановлення і дослідження фактичних обставин у всіх випадках, коли це входить в компетенцію інших судів або інших органів (частини третя і четверта статті 9); правом на звертання до Конституційного суду Придністровської Молдавської Республіки з індивідуальною або колективною скаргою на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина володіють громадяни, чиї права і свободи порушуються законом, нормативним актом, застосованим або підлягаючим застосуванню в конкретній справі (частина перша статті 102); скарга на порушення законом конституційних прав і свобод людини і громадянина допустима, якщо: а) закон зачіпає конституційні права і свободи громадян; б) закон застосований або підлягає застосуванню в конкретній справі, розгляд якої завершений або початий в суді або іншому органі, який застосовує закон (стаття 103).

3. Як виходить з скарги, громадянка Діденко Н.Г. вважає статтю 239 Цивільного кодексу Придністровської Молдавської Республіки неконституційною з причини відсутності в ній однозначно трактуючих підстав зносу і неврегульованості процедури зносу, зокрема з питання, хто може бути позивачем в суді з вимогою про знос. Заявник вважає, що для уникнення порушення конституційних прав на житло, зокрема зловживань посадових осіб державних адміністрацій міст і районів, зловживань експертів і конкретних суддів, в статті 239 Цивільного кодексу Придністровської Молдавської Республіки необхідно прописати чіткі і однозначно трактуючі підстави, по яких можливий знос. Крім того, заявник вважає, що названа стаття повинна містити положення, де прописувалося б, що ініціатором зносу можуть бути тільки органи державної влади і місцевого самоврядування.

Однак рішення даного питання неможливе без доповнення і зміни діючих норм Цивільного кодексу Придністровської Молдавської Республіки, що є прерогативою законодавця і не входить в компетенцію Конституційного суду Придністровської Молдавської Республіки, визначену статтею 87 Конституцій Придністровської Молдавської Республіки і статтею 9 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки «Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки». Отже, в цій частині скарга заявника через підпункт а) частини першої статті 50 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки «Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки» не може бути взята до розгляду.

Не входить в компетенцію Конституційного суду Придністровської Молдавської Республіки і усунення тих недоліків, що, за твердженням заявника, є, а також суперечностей між статтею 239 Цивільного кодексу Придністровської Молдавської Республіки і статтями 149, 149-2 Кодекси про адміністративні правопорушення в Придністровській Молдавській Республіці, а також колізії між Кодексом про адміністративні правопорушення Придністровської Молдавської Республіки, Законом Придністровської Молдавської Республіки «О архітектурної діяльності» і Цивільним кодексом Придністровської Молдавської Республіки.

Відповідно до підпункту з) частини другої статті 44 Конституційні закони Придністровської Молдавської Республіки «Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки», в звертанні має бути вказана позиція заявників з поставленого питання і її правове обгрунтування з посиланням на відповідні норми Конституції Придністровської Молдавської Республіки.

Заявник вважає, що зміст статті 239 Цивільного кодексу Придністровської Молдавської Республіки по неоднозначності її трактування і неврегульованості процедури зносу протиречить статті 7 Конституцій Придністровської Молдавської Республіки. На думку заявника, ухвалення позовів про знос від громадян, а також міцне затвердження практики розгляду такого роду справ в судах першої інстанції може привести до вибуху соціальної напруженості і є порушенням вимог статті 8, а також підпункту з) статті 56 Конституцій Придністровської Молдавської Республіки. Крім того, заявник вважає, що такі позови громадян з'являються втручанням в житлову політику держави, заохочувальна спрямованість якої закріплена статтею 42 (частина друга) Конституції Придністровської Молдавської Республіки.

Проте посилання заявника на невідповідність статті 239 Цивільного кодексу Придністровської Молдавської Республіки названим статтям Конституції Придністровської Молдавської Республіки не дає підстав для прийняття його скарги до розгляду, оскільки в перерахованих заявником конституційних нормах права і свободи громадян безпосередньо не закріплені. Згідно статтям 102 і 103 Конституційні закони Придністровської Молдавської Республіки «Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки» громадянин має право звернутися до Конституційного суду Придністровської Молдавської Республіки із скаргою на порушення своїх конституційних прав і свобод законом, нормативним актом, і така скарга визнається допустимою, якщо оспорюваним законом, нормативним актом, застосованим або підлягаючим застосуванню в справі заявника, зачіпаються його конституційні права і свободи. Отже, в цій частині скарга заявника через підпункт би) частини першої статті 50 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки «Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки» не може бути взята до розгляду.

Крім того, доводи заявника свідчать про те, що, ставлячи під сумнів право суду загальної юрисдикції розглядати такого роду поділа в судах, він, по суті, оспорює судове рішення Тирасполського міського суду у конкретній справі, перевірка законності і обгрунтованості якого не входить в компетенцію Конституційного суду Придністровської Молдавської Республіки, встановлену|установлену| статтею 87 Конституцій Придністровської Молдавської Республіки і статтею 9 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки «Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки». Отже, в цій частині|частці| скарга заявника через підпункт а) частини|частки| першої статті 50 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки «Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки» не може бути взята до розгляду.

Заявник вважає, що стаття 239 Цивільного кодексу Придністровської Молдавської Республіки через неоднозначність трактування в комплексі з неврегульованістю в ній процедури і відсутністю чітких підстав зносу створює умови для свавілля і зловживань, зокрема судового, з питання позбавлення житла, що порушують гарантовані Конституцією Придністровської Молдавської Республіки (статті 24, 42) право на житло, особисту і сімейну таємницю, захист від втручання в приватне життя, а також зловживань, що порушують конституційні гарантії держави захисту сім'ї і дитинства, обумовлені статтею 26 Конституцій Придністровської Молдавської Республіки.

Тим часом заявник не наводить яких-небудь фактів, що свідчать про порушення його конституційних прав і свобод, закріплених в названих статтях Конституції Придністровської Молдавської Республіки. Не підтверджується це і представленими ним документами. Як виходить з скарги, заявник лише припускає, що його права і свободи можуть бути порушені. Отже, дана скарга виходить від неналежного заявника і через це також не може бути визнана допустимою.

У обгрунтування своєї позиції заявник посилається на статті 23, 24, 149 і 149-2 Кодексу про адміністративні правопорушення Придністровської Молдавської Республіки, відзначаючи, що в них нічого не говориться про можливість зносу і про процедуру зносу самовільних споруд, а також на Указ Президента Придністровської Молдавської Республіки від 11 серпня 1995 року № 221 «Про заходи по недопущенню самовільного будівництва житлових будинків, споруд і інших будов», указуючи, що він містить положення, які суперечать статті 37 Конституцій Придністровської Молдавської Республіки. Однак ні названі положення Кодексу про адміністративні правопорушення, ні названий Указ в справі заявника не застосовувалися. Тим часом, згідно статті 102 Конституційного закону Придністровської Молдавської Республіки «Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки» предметом перевірки в Конституційному суді Придністровської Молдавської Республіки по скаргах громадян може бути лише закон, нормативний акт, застосований або підлягаючий застосуванню в конкретній справі. Тому скарга в цій частині не може розглядатися, оскільки вона не відповідає критерію допустимості, передбаченому статтею 103 Конституційні закони Придністровської Молдавської Республіки «Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки».

На підставі вищевикладеного Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки прийшов до висновку, що в прийнятті до розгляду скарги громадянки Діденко Н.Г. слід відмовити, оскільки вона не відповідає критерію допустимості і вирішення поставлених в ній питань Конституційному суду Придністровської Молдавської Республіки непідвідомчо.

Керуючись підпунктами а) і б) частини першої статті 50, частинами першою і третьою статті 78, частиною першою статті 85, статтями 102 і 103 Конституційні закони Придністровської Молдавської Республіки «Про Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки», Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки

визначив:

1. Відмовити в прийнятті до розгляду скарги громадянки Діденко Надії Георгіївни про перевірку конституційності статті 239 Цивільного кодексу Придністровської Молдавської Республіки, тому що вона не відповідає критерію допустимості і непідвідомча Конституційному суду Придністровської Молдавської Республіки через поставлені в звертанні питання.

2. Дане Визначення Конституційного суду Придністровської Молдавської Республіки є остаточним, оскарженню не підлягає і набуває чинності негайно після його проголошення.

3. Дане Визначення опублікувати в «Зборах актів законодавства Придністровської Молдавської Республіки», газеті «Придністров'є» і «Віснику Конституційного суду Придністровської Молдавської Республіки».

Конституційний суд Придністровської Молдавської Республіки

№ 19 – О / 07




|Становлення i дiяльнiсть |Правовi основи |Склад |Рiшення|
|Апарат |Новини |Публiкацii |Фотоархiв|
|Контакти |Лiнки |Початок |Пошук|
|Актуальна пoдiя|